Накшталт того, як нове видання Warhammer: The Horus Heresy невблаганно наближається до виходу, тінь повстання Хоруса нависла над Світом Трону. Після спустошуючи різанини на Іствані сили зрадників спрямували шлях крізь зірки. Майже десятиліття знадобилося, щоб флот Вармайстра потрапив до Терри, але війна за Сонячну систему почалася набагато раніше – не з тріском, а з шепотом…
Першими завдали удару Альфа-Легіон, якому Хорус доручив посіяти розбрат і смуту в нервовому центрі Імперіуму. Саме сплячі осередки, висаджені за роки до того, як почались події Єресі, розв’язали диверсійні атаки, вбиваючи мільйони і відволікаючи Терру від справжнього удару примарха Альфарія – Плутона.
Плутон і його супутники, де розташовані основні станції спостереження Сонячної системи, були важливою частиною стратегії Рогала Дорна щодо майбутньої війни. Альфарій напав на нього особисто, повівши своїх мисливців за головами в атаку, щоб заглушити астропатичний хор карликової планети та занурити розвідувальні мережі Терри в темряву.
Цей нищівний гамбіт був би вдалим, якби не блискучий гравітаційний маневр, що катапультував Фалангу і самого Дорна в супроводі його термінаторів Хускарла на край системи. Там брати-примархи схрестили між собою меч та спис, і Рогал Дорн холоднокровно вбив Альфарія у запеклій дуелі.
Незважаючи на те, що атака Альфа-Легіону була зломлена, до повної перемоги ще було далеко. Імперські Кулаки витратили роки, перетворюючи супутники Плутона на могутні бойові фортеці, окопуючись та чекаючи неминучого прибуття головної армади зрадників. Після років кривавої боротьби та відчайдушної підготовки почалася атака Вармайстра.
Два величезні флоти прорвалися крізь брами варпу біля Плутона і Урана де їх зустрів Сигізмунд і його тамплієри-фанатики. На переломному моменті битви Хрестоносець сповістив про падіння Плутона. Його флот почав відступ до Терри, але тільки щоб здійснити немислимий план, коли Сини Хоруса кинулися в погоню.
Дата-джинн, вигаданий Механікумом, був переданий через супутники Плутона та сдетонував апокаліптичні сховища палива та боєприпасів. Супутники один за одним вибухнули, та випарували за лічені секунди сотні важко маневруючих кораблів-зрадників саме тоді, коли флот Імперських Кулаків розвернувся, щоб знову дати бій. Скориставшись розгубленістю у переважаючій кількістью армії Вармайстра, захисники зібрали незлічену криваву подать, але врешті-решт були змушені відступити.
Уламки флотів зіткнулись по всій системі, коли армада Синів Хоруса, Несучих Слово та Тисячі Синів закрила собою галактичний простір, щоб атакувати оборону лоялістів. Сила Білих Шрамів, які швидко пересувались, перехопила їх, нав’язавши незліченну кількість битв серед зірок, але навіть вони мало що могли зробити, щоб запобігти прямій атаці Пертурабо на Юпітер, щойно після його перемоги на Урані.
На поверхні Венери Айзек Аріман завершив ритуал, який відкрив розрив у тканині реальності, настільки великий, що заблокував собою сонце та випустив орди мерзенних демонів і понад десять тисяч кораблів-зрадників. Ангрон, Фулгрім і Хорус вивели свої флагмани до самого серця орбітальної оборони Терри – Луни, розгромивши флот захисників і розкидавши останню лінію оборони лоялістів.
Зрештою, захист Сонячної системи був залишений, а вцілілі судна лоялістів відступили до краю системи, щоб уникнути повного знищення. План Дорна чинити опір, поки не прибуде підкріплення Робаута Гіллімана, провалився, а Хорусу залишилось зробити останній крок – штурм Імператорського палацу.
Джерело: www.warhammer-community.com
Немає товарів у кошику.